Журнал "Ukrainian Dialogue"

Головний закордонний кореспондент газети Daily Telegraph наводить деякі виклики, подолання яких є передумовою для вступу України до Європейського Союзу

Автор: Девід Блер

Важко знайти інший документ, що є настільки ж загадковим та політично вибухонебезпечним, як Угода про асоціацію між Україною та ЄС. Дорога України у напрямку європейського “мейнстриму” до найменших деталей визначена на 478 сторінках щільної прози разом з масивом додатків та протоколів.

Таким чином, ця угода є найбільш масштабним та амбітним юридичним документом, якого країна підписала у своїй історії. Вона дає рішучу відповідь нової української влади на головне питання: чи Україна має повернути на Схід у бік Москви, чи на Захід у бік євроатлантичного простору.

Президент Петро Порошенко задекларував власний вибір на користь Європи та реформ, коли підписав економічну частину угоди 27 червня. Політична частина на той час вже була підписана Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком 21 березня.

Підписи двох очільників української влади були поставлені після 7 років перемовин з ЄС на тлі майже постійних протиріч усередині країни. Коли колишній Президент Віктор Янукович порушив свою обіцянку підписати угоду минулого року, це призвело до протестів, що переросли у революцію, яка усунула його від влади у лютому. Порошенко домігся ратифікації угоди у Верховій Раді 16 вересня, що символізувало завершення довгого та болісного шляху.

Що це означатиме для самої України? У теорії, тепер країна має зануритись у проведення найбільш амбітних реформ за всю історію її незалежності. Ці реформи мають торкнутись всіх політичних інститутів та всієї структури економіки країни.

Щоби збагнути масштаб цієї задачі, достатньо лише подивитись на Розділ III угоди під назвою “Юстиція, свобода та безпека”. Згідно з його положеннями, Україна зобов’язується “надати особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління”.

Термін “утвердження” скоріше є дипломатичною ввічливістю. Насправді, в Україні ніколи не було верховенства права, коли всі громадяни дотримуються законів, включно з самими законотворцями. Тому замість “утвердження” цього принципу, Україна має запровадити його. Таким чином, Україна тепер має гарантувати незалежність судової системи та досягнути багатьох інших гідних цілей, таких як викорінення корупції та боротьба з шахрайством.

Наче це буде недостатньо складно, Україна та ЄС ще й мають запровадити “глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі”. Протягом 10 років Україна має прибрати торгові бар’єри з країнами-членами ЄС. Паралельно, вона має привести власне законодавство та стандарти у відповідність до європейських. Для нереформованої та неконкурентоспроможної пострадянської економіки України цей процес буде найскладнішим.

Окрім складнощів з імплементацією угоди, Порошенко також має розв’язати конфлікт на Сході України. За допомогою російських військових сепаратисти нині узяли під контроль промисловий та вуглевидобувний центр країни. Війна ще більше ускладнила економічні проблеми в Україні, поглибивши рецесію, що може вилитись у 6,5% падіння ВВП у цьому році.

Тим часом, відмова Росії надати узгоджений з минулою владою кредит у 15 млрд. доларів США, що сталася після лютневої революції, змусила Україну звернутись до Міжнародного валютного фонду аби уникнути дефолту. Угода про асоціацію вимагає від України найбільш масштабних реформ за її історію, проте не допомагає країні уникнути негайного банкрутства.

Маючи кризові ситуації на всіх фронтах, схоже, що пан Порошенко не буде форсувати впровадження всіх до єдиного положень угоди. 12 вересня Європейський Союз повідомив, що не очікує від України імплементації угоди про вільну торгівлю – найважливішої частини усього пакету – раніше ніж 31 грудня 2015 року. ЄС відкриє Україні доступ на власний ринок після ратифікації угоди, проте Україна отримає відстрочку.

Навіть якщо реформи будуть впроваджуватись повільно, ратифікації угоди є вкрай важливою. За словами Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, вона означає входження країни до “європейського ціннісного та економічного простору”.